up-

[ʌp-]

pref

1) у значенні вго́ру, догори́ додається до іменників, утворюючи різні частини мови

upland — гори́стий

upstairs — наго́ру

2) додається до дієслів та віддієслівних іменників, утворюючи іменники із значенням зроста́ння, підйо́м, підне́сення, змі́на ста́ну тощо

upheaval — зру́шення; переворо́т

upswing — покра́щання, полі́пшення

3) додається до дієслів, утворюючи нові дієслова, що вказують на повноту дії

to uproot — викорі́нювати, викорчо́вувати, вирива́ти з ко́ренем

to upturn — переверта́ти; перекида́ти